На панелі, присвяченій альтернативним методам вирішення спорів, цікаво було зустрітися з колегами, які представляли третейські суди, відновне правосуддя, медіацію, мирові суди тощо.
Галина Єрьоменко поставила питання: «Що далі?»
Процес просування закону до прийняття триває, сподіваємося успішно. А що далі?
Як ми знаємо з медіації, угода про медіацію повинна містити дві частини: про що домовилися і як будуть виконувати.
За аналогією, якщо предметно – то закон буде прийнятий, але без чіткої схеми його імплементації і ролі держави в цьому процесі, закон може залишитися таким, що працює лише на папері.
Актуальні питання до обговорення, які треба починати піднімати, щоб закон став працюючим:
1) Ставлення суддів до медіації. Буде підтримка чи супротив? Наскільки судді лояльні до медіації? Можливо, організація дослідження, де будуть виявлені причини супротиву. Тренінги з медіації для суддів для підняття рівня лояльності.
2) Суди та їхня роль в інформуванні учасників судових процесів про можливості медіації
3) Присудова медіація: основні засади, умови, моделі, ресурси
4) Кваліфікація медіатора: як визнавати рівень достатності кваліфікації, де брати інформацію про медіатора,
5) Механізми до стимулювання сторін входити в процеси медіації: процесуальні і фінансові
6) Запуск пілотних проектів в судах
7) Початок збору статистики щодо результатів медіації в пілотах
8) Категорії справ, по яких треба впроваджувати пілоти в першу чергу та інше.
Ну що ж, вперед до нових викликів!
І щасти нам.