Автор: Ольга Шепель

- Він порушив усі наші домовленості! Він зрадив мене! Звичайно, я розлючений... – його погляд був спрямований у порожнечу, а руки знесилено висіли вздовж тіла.
«Розгублений і засмучений в безсиллі щось змінити ...» - подумала я. А вголос сказала:
- Розкажіть детальніше.
- П’ять років тому ми з моїм партнером створили компанію, домовившись про її стратегічні напрями. А сьогодні він все робить по-своєму! Компанія йде лише тим напрямком, який цікавий йому. Він ігнорує моє бачення та порушує наші домовленості.
– Як ви вже намагалися вирішити питання?
- Коли я заводжу про це розмову, він жартує, а потім діє по-своєму.
- Ви виглядаєте засмученим…
– Чесно кажучи, я втратив спокій. Вже близько двох місяців я майже не сплю і все думаю про цю проблему. Я в повній безвиході, не знаю, що робити…
– Чому? Адже за вашими словами, ви з компаньйоном рівні партнери.
- Наша рівність лише на словах. Він володіє нерухомістю, де знаходиться наш бізнес, у нього більше впливу і міцніше фінансове становище. Я дуже поважав його раніше, хотів бути схожим на нього. Я ціную нашу дружбу та боюся зіпсувати стосунки. Одночасно, я не можу терпіти його неповагу до мене. Такою поведінкою він мене прилюдно принижує. У нас є співробітники, є спільні друзі.

У цій історії є внутрішньоособистісний конфлікт героя. «Я хочу іншого, хочу відстоювати своє бачення, але не смію цього робити, бо відчуваю залежність від партнера». Так-так, у бізнес-відносинах працюють ті ж самі схеми, що й уособистих стосунках.
Але мій досвід, інтуїція та щось ще в його оповіданні змусили мене звернутися до початку історії їхнього бізнес-партнерства.

– Розкажіть, будь ласка, як ви домовлялись на самому початку.
– Я чітко, за пунктами, розповів йому, у чому бачу місію нашого бізнесу. А він на це відповів, що має інше бачення. Його думка була майже протилежною…
– І все?
– І все.
– Як саме розвивається ваш бізнес тепер?
– Саме так, як хотів він. І це його неповага до мене, тому що ми домовлялися про інше…

До цього моменту я зважилася акуратно звернути його увагу на відмінність його сприйняття домовленостей із партнером та реальною розмовою, яка між ними відбулася.

– Вибачте за розмову, яка може Вас засмутити. Але я хочу поговорити з Вами про те, чи були у вас чіткі домовленості, однаково зрозумілі вам обом ... Давайте ще раз відмотаємо назад. Ви сказали йому своє бачення, а він вам – своє. Вони відрізнялися, – мій співрозмовник підтвердив, що поки що я зрозуміла все правильно.
– Чи дав він Вам підтвердження, що почув Вас, згоден з Вашим баченням і врахує його в роботі?
…Швидше за все, ви вже вгадали відповідь мого співрозмовника. Однак його відповідь була не просто негативною. Мій візаві додав:
– Ні. АЛЕ Ж Я ЧІТКО СКАЗАВ ЙОМУ СВОЄ БАЧЕННЯ!

Мій досвід медіацій та психологічного консультування показує, що це поширена помилка. Багато хто вважає (або навіть не замислюється над цим), що якщо вони озвучили своє бажання іншому, то цього достатньо, щоб вважати сказане домовленістю і очікувати на виконання у тому вигляді, як вони цього хочуть.
Ця помилка часто закрадається і в робочі відносини всередині компаній, а також в особисте спілкування з партнерами, дітьми, батьками, друзями.

– Вимий посуд до мого приходу, – каже мати синові-підлітку. І сердиться, коли, повернувшись з роботи, її очікування не збігаються з реальністю.
– У наступному місяці буде класна постановка у театрі. Треба піти, – зауважує дружина і почувається обдуреною, коли ближче до заходу її чоловік каже, що в цей же час відбувається вирішальний футбольний матч, який він не може пропустити.
– Виходимо за годину, – каже чоловік, не розуміючи в чому справа, коли «в призначений час» дружина зібрана лише наполовину.
– Цікаві постачальники. Треба з ними зв’язатися, – каже один партнер іншому, впевнений, що другий зрозумів, що це має зробити саме він.
Причини, чому так відбувається і чому та чи інша людина не доводить комунікацію до чіткої та ясної домовленості, я розкрию в іншій статті.

Тут ми розглянемо, яка помилка змушує згодом сердитися на партнера та засмучуватися через відсутність бажаного результату.

?Недостатньо вважати, якщо
- ви сказали своє бачення, цього вистачить для того, щоби вважати, що ви домовилися;
- ви сказали свою думку максимально чітко і по пунктах, то тепер можна бути на 200% впевненим, що ви точно домовилися.

?Ви можете розраховувати на найкращий результат, коли:
1) сказавши свою думку, перевірите ще раз, чи зрозумів вас співрозмовник так, як ви хотіли;
2) отримаєте його згоду або дізнаєтеся про незгоду з вашою точкою зору.
«Хочу бути впевненим, що ти правильно мене зрозумів. Що ти з цього приводу думаєш?..».
Його відповідь на це питання дасть вам розуміння по обох пунктах.

?Якщо ви зустрінете його незгоду:
- не ігноруйте цю суперечність;
- не намагайтеся одразу переконувати свого партнера;
- вислухайте спочатку його точку зору, а потім перевірте ще раз, чи правильно ви зрозуміли, що він мав на увазі.

Цей момент переговорів може бути неприємним, але насправді зараз у вас обох є найголовніше – ясність. А значить, немає приводів потім ображатись чи злитися один на одного. Але що робити, якщо ви виявили, що ваші думки різняться? Як же тепер домовлятися? І як тепер не посваритися?
У більшості випадків можна знайти спільні інтереси, домовитися про найважливіше для кожного з вас. І знайти прийнятні рішення щодо питань, з яких у вас є розбіжності. Усьому цьому ми навчаємо учасників наших програм в Українському центрі медіації.
А ми закінчимо цю історію припущенням, що прояснення поглядів кожного партнера закінчилося згодою між ними. Якщо це відбувається з вами, зачекайте! Ще рано йти! 

Щоб потім не мати неприємних сюрпризів, коли кожен із вас почне виконувати домовленості, слід ретельно їх фіналізувати наприкінці вашої зустрічі:
? резюмуйте за пунктами те, на чому ви зупинилися;
? чітко та ясно проговоріть (а краще пропишіть), хто і що робитиме;
? ще раз уточніть одне в одного - те, що ви зараз резюмували, - це саме те, що кожен з вас очікує від іншого?

Така робота, звичайно, не гарантує виконання домовленостей, але дуже збільшує ймовірність цього. Або дасть вам можливість свідомо прийняти рішення – починати це партнерство чи ні.

А у нашій історії до героя повернувся спокійний сон. Він усвідомив, що домовленостей між ними із партнером не було, а це означає, що партнер нічого і не порушував. Мій співрозмовник прийняв ситуацію, як вона є. Він залишив своєму партнеру можливість вести бізнес так, як той це вже робить. Сам же залишив за собою право користуватися благами, які приносила їхня спільна справа і обмежив власну діяльність тим, що робив посильний внесок у справи компанії. А також паралельно зосередився на своїх нових цілях. Дружба (хоч уже й не така близька) між ними також була збережена.