Думаю, що не здивую, якщо скажу, що Баку все одно перевищує очікування, навіть якщо тебе попередили, що можеш побачити щось незвичайне. Але, проводячи тренінги для учасників з Азербайджану, Вірменії, Грузії, Молдови, Білорусі розумієш, як багато ми могли б дати одне одному. Як важко поєднувати людей, і як швидко все можна зруйнувати. Як важливо бажати зрозуміти один одного. І що таки да: незалежно від віросповідання, країни, статі, статків, тощо найбільшою потребою людей є потреба в любові.
І як тут не згадати слова Б. Окуджави:
"Давайте горевать и плакать откровенно,
То вместе, то поврозь, а то попеременно.
Не будем придавать значения злословью,
Поскольку грусть всегда соседствует с любовью.

Давайте понимать друг друга с полуслова,
Чтоб ошибившись раз, не ошибиться снова.
Давайте жить во всем друг другу потакая,
Тем более, что жизнь короткая такая"