Про альтернативне вирішення спорів

Альтернативне врегулювання спорів (АВС) – це група процесів, за допомогою яких вирішуються спори і конфлікти без звернення до формальної системи судочинства. АВС Включає:

Процес, під час якого дві сторони зустрічаються в присутності третьої нейтральної особи, –  спеціально підготовленого арбітра – який вислуховує обидві сторони і потім виносить обов’язкове або необов’язкове для виконання сторонами рішення, залежно від того, про що сторони домовились заздалегідь (як правило, це зазначається у контракті). Фактично арбітраж створює приватну судову систему. Якщо одна із сторін не бажає дотримуватися умов рішення, примусити таку сторону до виконання рішення можна через державний суд.

Використовується, коли сторони або предмет спору знаходяться в різних юрисдикціях. Зазвичай сторони укладають угоду у якій зазначається до якого міжнародного арбітражного суду вони можуть звертатися у разі виникнення суперечки. Такий вид арбітражу також використовується урядами для вирішення міжнародних спорів.

Застосовується, якщо сторони мешкають або мають підприємства, що зареєстровані в одній і тій самій країні та спір між такими сторонами вирішується в третейському суді в цій країні.

Метод вирішення спорів із залученням посередника (медіатора), який допомагає сторонам конфлікту налагодити процес комунікації і проаналізувати конфліктну ситуацію таким чином, щоб вони самі змогли обрати той варіант рішення, який би задовольняв інтереси і потреби всіх учасників конфлікту. На відміну від формального судового чи арбітражного процесу, під час медіації сторони доходять згоди самі – медіатор не приймає рішення за них.

Нейтральна по відношенню до сторін конфлікту третя сторона (спеціально підготовлений посередник), яка сприяє досягненню сторонами взаємоприйнятної згоди щодо вирішення цього спору, зосереджуючись при цьому на інтересах сторін, а не на правових позиціях або договірних правах.

Процес вирішення спорів у сфері господарських правовідносин, корпоративного управління тощо між сторонами, не підпорядкованими одна одній. Для проведення комерційної медіації залучаються незалежні медіатори, де сторонам забезпечуються рівні можливості обрання такого незалежного медіатора.

Процес вирішення конфліктів, в якому сторони конфлікту – представники однієї організації, а медіатором може виступати внутрішній або сторонній незалежний медіатор. Така медіація є частиною системи управління конфліктами в організації.

1. У суб'єкті процедури: домінантне положення самих сторін

2. У предметі процедури: головна увага приділяється не фактам, а реальним інтересам

3. У ході процедури: застосовуються гнучкість та неформальність

4. У результатах та наслідках: взаємоприйнятне рішення, спільно вироблене сторонами

1. Добровільність


2. Конфіденційність


3. Щирість намірів щодо вирішення конфлікту

4. Неупередженість посередника


5. Правомочність сторін


6. Неформальність та гнучкість процедури медіації

1. Економія часу


2. Зниження вартості процесу вирішення спору


3. Можливість впливати на результат


4. Конфіденційність процедури


5. Можливість збереження або відновлення ділових взаємин із партнерами


6. Можливість запобігти виникненню подібних конфліктів у майбутньому


7. Гарантія виконання рішення (у разі успішної медіації)