У мене є колега в США – Kenneth Cloke, легенда американської медіації, автор численних книжок, але вже дуже літня людина. Свою презентацію перед колегами з усього світу та учасниками українського проєкту «Амбасадори медіації» він почав словами: «Украдіть мої матеріали, будь ласка». Моєю мовою це звучало так:

«Я зробив так багато у житті і хочу, щоб це було корисне навіть тоді, коли мене не стане. Використовуйте це, будь ласка. Мене влаштують будь-які умови».
Ці слова відгукнулися мені як знак етапу. Етапу, коли ми вже не лише творимо, а й передаємо. І хочемо, щоб із наших напрацювань хтось ще збудував нове.

Існує тема вікових впливів на розвиток бізнесу, адже часто зрілим людям хочеться зовсім іншого, ніж тим, хто молодий, переповнений страхами і палкими амбіціями. Можете уявити, що Бізнес-школа має випускників, які отримали дипломи 20 років тому? Зараз вони перебувають у золотому віці, коли «ще хочеться і ще можеться».

Мені особисто хочеться звільнитися від зайвої інформації, щоб розвантажити свій наплічник, сповнений досвіду злетів і падінь, і легко рухатися до нової вершини. Тільки де вона? Як перетворити на перевагу власну зрілість? Це стосується і людей, і компаній.

Впевнена, що ці розмірковування і пошуки є нагальними для багатьох, хто вже успішний, але прагне чогось нового — нової ролі, нової гри, нових «проєктів-дитинок». Бо так  ми стаємо іншими – з новими мріями, бажаннями, драйвом, молодою енергією. І ще мене гріє думка, що це  допоможе залишити щось значне  в країні, яку я люблю, для тих, хто прийде після мене.

Що я можу зробити, чого не можуть інші?

Я можу передавати свій унікальний досвід –  бо такого більше немає. Можу допомагати іншим зростати, підставляючи плече, але не забираючи у них сили. Можу синтезувати книжкові знання і свій реальний досвід, щоб допомогти іншим знайти власний шлях, наділити їх силою і вірою в себе. Навчити рухатися самостійно, показати, що таке справжній успіх – у дії.

Але як це зробити? Адже все одно існують інші зобов’язання: перед власними проєктами, мріями. Зміна ролі здається страшним обмеженням, де потрібно від чогось відмовитися.

Та ми вчимося переходити від логіки «або/або» (або керую бізнесом, або навчаю інших) до логіки «і/і».

Ідеальні ролі для цього – тренер, коуч, медіатор, наставник або ментор. І ще – через інших ми краще пізнаємо себе.

Спільна дія

Щиро хочу подякувати за плідну співпрацю:

Oleg Valichek Agro 2 – разом працювали з проєктами для тимчасово переселених осіб за кордоном. Наша робота – на межі дослідництва в дії, адже деякі речі вперше реалізуються у світі. Разом ми також експериментуємо зі штучним інтелектом і мріємо запросити охочих на платформу, де можна буде відпрацьовувати навички переговорника у спарингу з ШІ. А ще в липні запускаємо нову програму «Переговори в продажах без поразки».

Ліля Матвєєва ЕМВА-33 – заглянула в прірву викладацької діяльності, злякалася і… стрибнула. А в стрибку у неї виросли крила. Ліля викладає на новій програмі «Діалоги в компанії як точка зростання». ЇЇ досвід роботи з довірою як інструментом управлінця безцінний. Спираючись на нього, ми можемо сказати: «Це працює! Довіру можна конвертувати в щастя для співробітників і капітал для компанії».

Олена Ткаченко MBA(L) 6 –  запрошена тренерка на програмах «Бізнес-медіатор» Мюнхенської і Верхньої Баварії ТПП і «Гарвардська переговорна модель в дії». Вона також медіаторка, якій я впевнено можу передавати запити на медіацію. Досвід Олени переконливо доводить нашим учасникам, що медіація може бути хорошим бізнесом – тут і зараз.

Сергій Федорик MBA-11 — ко-тренер на програмі «Гарвардська переговорна модель в дії». Іноді важко пояснити, що таке харизма. Але дивлячись на Сергія, наші учасники відчувають: ось вона. Бо харизма і професіоналізм – вони або є, або їх немає.

Йти далі

Ми щасливі  в таких спільних реалізаціях відчувати себе частиною професійної спільноти випускників, де багато що не треба пояснювати. Це дозволяє швидко взятися до справи і вирушати в дорогу – для себе, для людей, для Творця. 

Хтось із нас тільки-но приєднався. Хтось уже давно відчуває себе тут вдома. Але є дещо спільне: у якийсь момент кожен починає питати – а що я можу передати?

Саме з таких питань починаються нові цикли. І саме в цій спільноті є простір, де можна рости, ділитися, підтримувати, надихати. Бути медіатором. Бути наставником. Бути тим, хто створює майбутнє – через інших.